Lumen gentium - Історія редагувань

Ulenspiegel: /* V. Марія - знамення непохитної надії та розради для мандрівного Народу Божого */

2025-11-17T08:20:08Z

V. Марія - знамення непохитної надії та розради для мандрівного Народу Божого

← Попередня версія		Версія за 11:20, 17 листопада 2025
Рядок 482:		Рядок 482:
	Все викладене в цій догматичній Конституції й кожне з викладеного зокрема було до вподоби Отцям Священного Собору. І Ми апостольською владою, даною Нам Христом, разом із Високодостойними Отцями у Святому Духові це схвалюємо, вирішуємо і постановляємо; і те, що було соборно постановлено, наказуємо для Божої слави оприлюднити.		Все викладене в цій догматичній Конституції й кожне з викладеного зокрема було до вподоби Отцям Священного Собору. І Ми апостольською владою, даною Нам Христом, разом із Високодостойними Отцями у Святому Духові це схвалюємо, вирішуємо і постановляємо; і те, що було соборно постановлено, наказуємо для Божої слави оприлюднити.

	'''Рим, при соборі св. Петра,'''		<div style='text-align: right;'>'''Рим, при соборі св. Петра,'''<br>

	'''21 листопада 1964 року.'''		'''21 листопада 1964 року.'''</div>

	<div style='text-align: right; color:red'>'''Я, Павло, Єпископ Католицької Церкви'''</div>		<div style='text-align: right; color:red'>'''Я, Павло, Єпископ Католицької Церкви'''</div>

Ulenspiegel: /* V. Марія - знамення непохитної надії та розради для мандрівного Народу Божого */

2025-11-17T08:17:56Z

V. Марія - знамення непохитної надії та розради для мандрівного Народу Божого

← Попередня версія		Версія за 11:17, 17 листопада 2025
Рядок 482:		Рядок 482:
	Все викладене в цій догматичній Конституції й кожне з викладеного зокрема було до вподоби Отцям Священного Собору. І Ми апостольською владою, даною Нам Христом, разом із Високодостойними Отцями у Святому Духові це схвалюємо, вирішуємо і постановляємо; і те, що було соборно постановлено, наказуємо для Божої слави оприлюднити.		Все викладене в цій догматичній Конституції й кожне з викладеного зокрема було до вподоби Отцям Священного Собору. І Ми апостольською владою, даною Нам Христом, разом із Високодостойними Отцями у Святому Духові це схвалюємо, вирішуємо і постановляємо; і те, що було соборно постановлено, наказуємо для Божої слави оприлюднити.

	Рим, при соборі св. Петра,		'''Рим, при соборі св. Петра,'''
	21 листопада 1964 року.
	Я, Павло, Єпископ Католицької Церкви		'''21 листопада 1964 року.'''

			<div style='text-align: right; color:red'>'''Я, Павло, Єпископ Католицької Церкви'''</div>

	'''''(Далі йдуть підписи Отців Собору)'''''		'''''(Далі йдуть підписи Отців Собору)'''''

Ulenspiegel: /* Глава VІІІ. Про Пресвяту Богородицю Діву Марію в таїнстві Христа і Церкви */

2025-11-17T08:12:51Z

Глава VІІІ. Про Пресвяту Богородицю Діву Марію в таїнстві Христа і Церкви

← Попередня версія		Версія за 11:12, 17 листопада 2025
Рядок 421:		Рядок 421:
	'''(Намір Собору)'''		'''(Намір Собору)'''

	54. Тому цей Священний Собор, викладаючи вчення про Церкву, в якій творить спасіння божественний Ізбавитель, має намір ґрунтовно висвітлити як роль Пресвятої Діви у таїнстві воплоченого Слова й таїнственного Тіла, так і обов'язки ізбавлених людей щодо Богородиці, Матері Христа і матері людей, передусім вірних. Проте Собор не має на меті подати вичерпне вчення про Марію чи вирішити питання, ще не зовсім прояснені богословами. Отож нехай залишаються в силі погляди, що їх вільно подають у католицьких школах, про ту, яка займає у святій Церкві найвище місце після Христа і водночас найближче до нас~~[175]~~.		54. Тому цей Священний Собор, викладаючи вчення про Церкву, в якій творить спасіння божественний Ізбавитель, має намір ґрунтовно висвітлити як роль Пресвятої Діви у таїнстві воплоченого Слова й таїнственного Тіла, так і обов'язки ізбавлених людей щодо Богородиці, Матері Христа і матері людей, передусім вірних. Проте Собор не має на меті подати вичерпне вчення про Марію чи вирішити питання, ще не зовсім прояснені богословами. Отож нехай залишаються в силі погляди, що їх вільно подають у католицьких школах, про ту, яка займає у святій Церкві найвище місце після Христа і водночас найближче до нас<ref>Пор. Павло VІ. Промова на Соборі 4 грудня 1963 // ААЅ 56 (1964) 37 (53/107ст.)</ref>.

	=== ІІ. Про роль Пресвятої Діви в ікономії спасіння ===		=== ІІ. Про роль Пресвятої Діви в ікономії спасіння ===

Ulenspiegel: /* Глава VІІ. Про есхатологічний характер Церкви-паломниці та про її єдність із Церквою небесною */

2025-11-17T08:10:07Z

Глава VІІ. Про есхатологічний характер Церкви-паломниці та про її єдність із Церквою небесною

← Попередня версія		Версія за 11:10, 17 листопада 2025
Рядок 389:		Рядок 389:
	'''(Церква небесна і Церква земна)'''		'''(Церква небесна і Церква земна)'''

	49. Отож, поки прийде Господь у своїй славі й ангели всі з Ним (пор. Мт. 25:31) і поки після знищення смерті все Йому підкориться (пор. 1 Кор. 15:26-27), деякі з його учнів перебувають у земному паломництві, деякі, відійшовши з цього життя, - в очищенні, деякі - у прославі, споглядаючи “ясно самого Бога, триєдиного і єдиного, як Він є”<ref>Флорентійський Собор. Декрет для греків // Denz. 693 (1305). (48/102ст.)</ref>; а всі ми - хай різною мірою та різним чином - спілкуємося в тій самій любові до Бога і ближнього й той самий гимн слави співаємо нашому Богові. Усі-бо, що належать Христові й мають його Духа, творять одну Церкву і в Ньому поєднані одне з одним (пор. 4:16). Отже, єднання тих, що в дорозі, з братами, які уснули у Христовому мирі, аж ніяк не переривається; навпаки - воно, згідно з непроминальною вірою Церкви, укріплюється обміном духовних благ<ref>Окрім давніших документів проти будь-якої форми викликання духів ще від Олександра ІV (27 вересня 1258), див. енц. Найвищої священної конгрегації святого служіння [Ѕ. Ѕ. С. Ѕаnсtі оffісіі] Dе magnetismі аbuѕu, 4 серпня 1856 /І АЅЅ 1 (1865) 177-178; Denz. 1653-1654 (2823-2825); відповідь цієї Конгрегації, 24 квітня 1917 // ААЅ 9 (1917) 268; Denz. 2182 (3642).</ref>. Ті, хто вже на небесах, своїм тіснішим єднанням із Христом ще міцніше скріплюють усю Церкву в її святості, ошляхетнюють поклоніння, що його вона віддає Богові тут, на землі, та всіляко докладаються до її подальшої розбудови (пор. 1 Кор. 12:12-27)~~149~~. Сягнувши вітчизни й перебуваючи біля Господа (пор. 2 Кор. 5:8), вони через Нього, з Ним і в Ньому не перестають заступатися за нас перед Отцем<ref>Пор., наприклад, св. Августин. Поясн. (Еnаrrаtіоnеѕ) на Пс. 85, 24 // РL 37, 1099; св. Єронім. Книга проти Вігіланція, 6 // РL 23, 344; св. Тома Аквінський. На 4-ту книгу Сентенцій, розр. 45, пит. 3, арт. 2; св. Бонавентура. На 4-ту книгу Сентенцій, розр. 45, пит. 3, арт. 2; та ін.</ref>, покликаючись на заслуги, що їх здобули на землі через єдиного Посередника між Богом і людьми, Христа Ісуса (пор. 1 Тим 2:5), в усьому слугуючи Господеві й доповнюючи на своєму “тілі те, чого ще бракує скорботам Христовим для його Тіла, що ним є Церква” (Кол. 1:24)<ref>Пор. Пій ХІІ. Енц. Муѕtісі Соrроrіѕ, с. 245.</ref>. Тому їхня братня турбота вельми допомагає нам у нашій немочі.		49. Отож, поки прийде Господь у своїй славі й ангели всі з Ним (пор. Мт. 25:31) і поки після знищення смерті все Йому підкориться (пор. 1 Кор. 15:26-27), деякі з його учнів перебувають у земному паломництві, деякі, відійшовши з цього життя, - в очищенні, деякі - у прославі, споглядаючи “ясно самого Бога, триєдиного і єдиного, як Він є”<ref>Флорентійський Собор. Декрет для греків // Denz. 693 (1305). (48/102ст.)</ref>; а всі ми - хай різною мірою та різним чином - спілкуємося в тій самій любові до Бога і ближнього й той самий гимн слави співаємо нашому Богові. Усі-бо, що належать Христові й мають його Духа, творять одну Церкву і в Ньому поєднані одне з одним (пор. 4:16). Отже, єднання тих, що в дорозі, з братами, які уснули у Христовому мирі, аж ніяк не переривається; навпаки - воно, згідно з непроминальною вірою Церкви, укріплюється обміном духовних благ<ref>Окрім давніших документів проти будь-якої форми викликання духів ще від Олександра ІV (27 вересня 1258), див. енц. Найвищої священної конгрегації святого служіння [Ѕ. Ѕ. С. Ѕаnсtі оffісіі] Dе magnetismі аbuѕu, 4 серпня 1856 /І АЅЅ 1 (1865) 177-178; Denz. 1653-1654 (2823-2825); відповідь цієї Конгрегації, 24 квітня 1917 // ААЅ 9 (1917) 268; Denz. 2182 (3642).</ref>. Ті, хто вже на небесах, своїм тіснішим єднанням із Христом ще міцніше скріплюють усю Церкву в її святості, ошляхетнюють поклоніння, що його вона віддає Богові тут, на землі, та всіляко докладаються до її подальшої розбудови (пор. 1 Кор. 12:12-27)<ref>Див. синтетичний виклад цього вчення апостола Павла в енц. Пія ХІІ Муѕtісі Соrроrіѕ, с. 200н.</ref>. Сягнувши вітчизни й перебуваючи біля Господа (пор. 2 Кор. 5:8), вони через Нього, з Ним і в Ньому не перестають заступатися за нас перед Отцем<ref>Пор., наприклад, св. Августин. Поясн. (Еnаrrаtіоnеѕ) на Пс. 85, 24 // РL 37, 1099; св. Єронім. Книга проти Вігіланція, 6 // РL 23, 344; св. Тома Аквінський. На 4-ту книгу Сентенцій, розр. 45, пит. 3, арт. 2; св. Бонавентура. На 4-ту книгу Сентенцій, розр. 45, пит. 3, арт. 2; та ін.</ref>, покликаючись на заслуги, що їх здобули на землі через єдиного Посередника між Богом і людьми, Христа Ісуса (пор. 1 Тим 2:5), в усьому слугуючи Господеві й доповнюючи на своєму “тілі те, чого ще бракує скорботам Христовим для його Тіла, що ним є Церква” (Кол. 1:24)<ref>Пор. Пій ХІІ. Енц. Муѕtісі Соrроrіѕ, с. 245.</ref>. Тому їхня братня турбота вельми допомагає нам у нашій немочі.

	'''(Співвідношення Церкви земної та Церкви небесної)'''		'''(Співвідношення Церкви земної та Церкви небесної)'''

Ulenspiegel: /* Глава III. Про єрархічний уклад Церкви, зокрема про єпископат */

2025-11-17T08:06:44Z

Глава III. Про єрархічний уклад Церкви, зокрема про єпископат

← Попередня версія		Версія за 11:06, 17 листопада 2025
Рядок 139:		Рядок 139:
	'''(Покликання 12 апостолів)'''		'''(Покликання 12 апостолів)'''

	19. Господь Ісус, вознісши молитви до Отця, покликав до Себе тих, що їх сам хотів, і призначив дванадцятьох, щоб були з Ним і щоб посилати їх проповідувати Царство Боже (пор. Мр. 3:13–19; Мт. 10:1–42). Він установив цих апостолів (пор. Лк. 6:13) на зразок колегії, тобто сталого зібрання, і на чолі їх поставив вибраного з-поміж них — Петра (пор. Йо. 21:15–17). Їх Він послав спершу до синів Ізраїлю, а потім до всіх народів (пор. Рим. 1:16), щоб вони, як учасники його влади, зробили всі народи його учнями, освячували їх та правили ними (пор. Мт. 28:16–20; Мр. 16:15; Лк. 24:45–48; Йо. 20:21–23), і так поширювали Церкву та під проводом Господа були її служителями й пастирями всі дні, аж до кінця віку (пор. Мт. 28:20). Їх було повною мірою утверджено в цій місії у день П’ятдесятниці (пор. Ді. 2:1–36), як і обіцяв Господь: “Ви приймете силу Святого Духа, що на вас зійде, і будете моїми свідками в Єрусалимі, у всій Юдеї та Самарії й аж до краю землі” (Ді. 1:8). Апостоли ж, проповідуючи всюди Євангеліє (пор. Мр. 16:20), що його слухачі приймали під діянням Святого Духа, згромаджують вселенську Церкву, яку Господь заснував на апостолах і вибудував на їхньому провідникові, блаженному Петрові; наріжний камінь її — сам Ісус Христос (пор. Од. 21:14; Мт. 16:18; Еф. 2:20)(( Пор. св. Григорій Великий. Книга Таїнств. Префації на свята св. Матія і св. Томи / PL 78, 51 і 152; св. Іларій. На Пс. 67, 10 / PL 9, 450; CSEL 22, 286; св. Єронім. Проти Йовініяна 1, 26 / PL 23, 247А; св. Августин. На Пс. 86, 4 / PL 37, 1103; св. Григорій Великий. Повчання на книгу Йова XXVIII, V / PL 76, 455–456; Примасій. Коментар на Од. 5 / PL 63, 924ВС; Пасхазій Радберт. На Мт., кн. VIII, гл. 16 / PL 120, 561С. Пор. Лев XIII. Лист Et sane, 17 грудня 1888 / AAS 21 (1888) 321.~~)).~~		19. Господь Ісус, вознісши молитви до Отця, покликав до Себе тих, що їх сам хотів, і призначив дванадцятьох, щоб були з Ним і щоб посилати їх проповідувати Царство Боже (пор. Мр. 3:13–19; Мт. 10:1–42). Він установив цих апостолів (пор. Лк. 6:13) на зразок колегії, тобто сталого зібрання, і на чолі їх поставив вибраного з-поміж них — Петра (пор. Йо. 21:15–17). Їх Він послав спершу до синів Ізраїлю, а потім до всіх народів (пор. Рим. 1:16), щоб вони, як учасники його влади, зробили всі народи його учнями, освячували їх та правили ними (пор. Мт. 28:16–20; Мр. 16:15; Лк. 24:45–48; Йо. 20:21–23), і так поширювали Церкву та під проводом Господа були її служителями й пастирями всі дні, аж до кінця віку (пор. Мт. 28:20). Їх було повною мірою утверджено в цій місії у день П’ятдесятниці (пор. Ді. 2:1–36), як і обіцяв Господь: “Ви приймете силу Святого Духа, що на вас зійде, і будете моїми свідками в Єрусалимі, у всій Юдеї та Самарії й аж до краю землі” (Ді. 1:8). Апостоли ж, проповідуючи всюди Євангеліє (пор. Мр. 16:20), що його слухачі приймали під діянням Святого Духа, згромаджують вселенську Церкву, яку Господь заснував на апостолах і вибудував на їхньому провідникові, блаженному Петрові; наріжний камінь її — сам Ісус Христос (пор. Од. 21:14; Мт. 16:18; Еф. 2:20)<ref>Пор. св. Григорій Великий. Книга Таїнств. Префації на свята св. Матія і св. Томи / PL 78, 51 і 152; св. Іларій. На Пс. 67, 10 / PL 9, 450; CSEL 22, 286; св. Єронім. Проти Йовініяна 1, 26 / PL 23, 247А; св. Августин. На Пс. 86, 4 / PL 37, 1103; св. Григорій Великий. Повчання на книгу Йова XXVIII, V / PL 76, 455–456; Примасій. Коментар на Од. 5 / PL 63, 924ВС; Пасхазій Радберт. На Мт., кн. VIII, гл. 16 / PL 120, 561С. Пор. Лев XIII. Лист Et sane, 17 грудня 1888 / AAS 21 (1888) 321.</ref>

	'''(Єпископи — наступники апостолів)'''		'''(Єпископи — наступники апостолів)'''

Ulenspiegel в 08:02, 17 листопада 2025

2025-11-17T08:02:44Z

Показати зміни

Ulenspiegel: /* Глава VI. Про ченців */

2025-11-16T22:49:56Z

Глава VI. Про ченців

← Попередня версія		Версія за 01:49, 17 листопада 2025
Рядок 338:		Рядок 338:
	'''(Євангельські ради в Церкві)'''		'''(Євангельські ради в Церкві)'''

	43. Євангельські ради посвяченої Богові чистоти, вбогості й ~~послуху… –~~ це божественний ~~дар… Зросли~~ різні способи усамітненого та спільного життя і різнорідні духовні ~~родини…~~<ref>~~Пор~~. ~~Павло VI~~. ~~Промова Magno gaudio~~, ~~23 травня 1964~~ // ~~ААЅ 56~~ (~~1964~~) ~~566~~.</ref>		43. Євангельські ради посвяченої Богові чистоти, вбогості й послуху, що ґрунтуються на Господніх словах та прикладах і рекомендовані Апостолами, Отцями, Вчителями й Пастирями Церкви, — це божественний дар, що його Церква отримала від Господа свого і завжди зберігає завдяки його благодаті. А сама церковна влада під проводом Святого Духа подбала про те, щоб дати тлумачення цих рад, регулювати дотримання їх, а також установити на їхній підставі сталі способи життя. Тому-то й сталося: наче на дереві, яке на Господній ниві чудесно й розмаїто розгалузилося з Богом даного саджанця, зросли різні способи усамітненого та спільного життя і різнорідні духовні родини, що працюють для поступу своїх членів і для блага всього Тіла Христового<ref>Св. Василій Великий. Правила для чернецтва, пролог // PG 31, 889; св. Феодор Студит. На початок постригу // PG 99, 1708; Пій XII. Апост. конст. Provida Mater // AAS 39 (1947) 114–124.</ref>. Адже ці родини допомагають своїм членам надійнішою стабільністю способу життя, схваленим вченням про досягнення досконалості, братньою спільністю у Христовому воїнстві, свободою, зміцненою послухом, — щоб вони здужали впевнено виконувати й вірно берегти свої чернечі обіти і в радості духу ступати дорогою любові<ref>Пор. Климент Олександрійський. Стромати, VII, 12 // PG 9, 552; св. Тома Аквінський. Сума теології, ІІ-ІІ, пит. 186, арт. 7.</ref>.

	~~З погляду божественного та єрархічного устрою Церкви… кожен по-своєму сприяє її спасительній місії~~<ref>Пор. ~~СІС~~, ~~кан. 487 §1-488; Пій ХІІ. Промова Annus sacer~~, ~~1950~~ // ~~ААЅ 43 (1951) 27н~~; ~~його ж~~. ~~Апост~~. ~~конст~~. ~~Provida Mater // ААЅ 39 (1947) 120н~~.</ref>.

			З погляду божественного та єрархічного устрою Церкви, цей стан не є проміжним між станом духовним і мирянським: Бог з обох сторін кличе Христових вірних, щоб вони втішалися особливим даром у житті Церкви і, кожен по-своєму, сприяли її спасительній місії<ref>Пій XII. Енц. Mystici Corporis // AAS 35 (1943) 193н.</ref>.


	<references/>		<references/>

Ulenspiegel: /* Глава VI */

2025-11-16T22:48:31Z

Глава VI

← Попередня версія		Версія за 01:48, 17 листопада 2025
Рядок 334:		Рядок 334:
	Отож усіх Христових вірних запрошено і зобов’язано до святості й досягнення досконалості у властивому їм стані. Тому нехай усі пильнують, щоб правильно спрямовувати свої почуття, щоб використання мирських речей і прив’язаність до багатства супроти духу євангельської вбогості не завадили осягати досконалу любов; адже й Апостол застерігає: ті, що користуються цим світом, нехай би до нього не прив’язувалися, бо проминає образ світу цього (пор. 1 Кор. 7:31)<ref>Пор. Rosweydus. Vitae Patrum. Antwerpiae 1628; Апофегми Отців // РG 65; Палладій. Історія Павсійська // РG 34, 995н; Пій ХІ. Апост. конст. Umbratilem, 1924 // ААЅ 16 (1924) 386-387; Пій ХІІ. Промова Nous sommes heureux, 1958 // ААЅ 50 (1958) 283.</ref>.		Отож усіх Христових вірних запрошено і зобов’язано до святості й досягнення досконалості у властивому їм стані. Тому нехай усі пильнують, щоб правильно спрямовувати свої почуття, щоб використання мирських речей і прив’язаність до багатства супроти духу євангельської вбогості не завадили осягати досконалу любов; адже й Апостол застерігає: ті, що користуються цим світом, нехай би до нього не прив’язувалися, бо проминає образ світу цього (пор. 1 Кор. 7:31)<ref>Пор. Rosweydus. Vitae Patrum. Antwerpiae 1628; Апофегми Отців // РG 65; Палладій. Історія Павсійська // РG 34, 995н; Пій ХІ. Апост. конст. Umbratilem, 1924 // ААЅ 16 (1924) 386-387; Пій ХІІ. Промова Nous sommes heureux, 1958 // ААЅ 50 (1958) 283.</ref>.

	== Глава VI ==		== Глава VI. Про ченців ==
	~~Про ченців~~

	'''(Євангельські ради в Церкві)'''		'''(Євангельські ради в Церкві)'''

Ulenspiegel в 22:48, 16 листопада 2025

2025-11-16T22:48:07Z

Показати зміни

Ulenspiegel в 22:37, 16 листопада 2025

2025-11-16T22:37:15Z

@@ Рядок 277: / Рядок 277: @@
 Отож вірні мають пізнавати глибинну природу творіння, його вартість і призначення для слави Божої і в усіх ділах, навіть мирських, допомагати одне одному задля того, щоб провадити святіше життя, щоб світ сповнився духом Христовим та у справедливості, любові й мирі успішніше досяг своєї мети. У виконанні цього загального служіння чільне місце посідають миряни. Нехай вони своєю фаховістю у світських науках і своєю активністю, яка внутрішньо піднесена Христовою благодаттю, роблять потужний внесок у плекання сотворених благ відповідно до урядження Творця і просвітлення його Словом; і це завдяки людському труду, технічному вмінню і громадській культурі на користь усього людства; щоб ті блага були доцільніше розподілені між людьми і у свій спосіб сприяли загальному прогресові в людській та християнській свободі. Так Христос через членів Церкви дедалі більше просвітлюватиме своїм спасенним світлом усе людське суспільство.
-Понад те, нехай миряни спільними зусиллями оздоровлюють ті інституціїти й обставини життя світу, які можуть підштовхувати до гріха, щоб усе це було впорядковане відповідно до засад справедливості і сприяло утвердженню чеснот, а не заважало цьому. Діючи так, вони насичуватимуть культуру і людські діла моральними цінностями. Таким чином, нива світу буде краще приготована для насіння Божого слова, і для Церкви будуть ширше відкриті двері, якими має входити у світ проповідь миру.
+Понад те, нехай миряни спільними зусиллями оздоровлюють ті інституції й обставини життя світу, які можуть підштовхувати до гріха, щоб усе це було впорядковане відповідно до засад справедливості і сприяло утвердженню чеснот, а не заважало цьому. Діючи так, вони насичуватимуть культуру і людські діла моральними цінностями. Таким чином, нива світу буде краще приготована для насіння Божого слова, і для Церкви будуть ширше відкриті двері, якими має входити у світ проповідь миру.
 Задля самої ікономії спасіння, нехай вірні вчаться пильно розрізняти свої права й обов’язки як членів Церкви і як членів людського суспільства. Вони мусять спромогтися гармонійно поєднати те і те, пам’ятаючи, що у всякій земній справі їх має провадити християнське сумління, бо жодна діяльність християнина — навіть у земних справах — не може бути вилучена з-під Божої влади. А найбільше в наші часи потрібно, щоб те розрізнення — і водночас гармонія — якнайвиразніше проявлялося у поведінці вірних, щоб місія Церкви могла повніше відповідати особливим умовам сучасного світу. Бо як треба визнати, що земна держава, правомірно охоплена мирськими турботами, керується власними засадами, — так само треба слушно відкидати й нечестиве вчення, яке намагається вибудувати суспільство, що ігнорує релігію, мало того — зазіхає на релігійну свободу громадян і нищить її<ref>Пор. Лев XIII. Енц. Immortale Dei, 1 листопада 1885 / AAS 18 (1885) 166н; його ж. Sapientiae christianae, с. 397н; Пій XII. Промова Alla vostra filiale, 23 березня 1958 / AAS 50 (1958) 220: “законний, здоровий світський характер держави” (“la legittima sana laicità dello Stato”).</ref>.
@@ Рядок 294: / Рядок 294: @@
 . Кожен мирянин має бути для світу свідком воскресіння й життя Господа Ісуса і знаком Бога живого. Миряни — всі разом і кожен зокрема відповідно до своїх можливостей — мають живити світ духовними плодами (пор. Гал. 5:22) і поширювати в ньому той дух, яким надихаються убогі, лагідні й миротворці, що їх Господь у Євангелії проголосив блаженними (пор. Мт. 5:3–9). Одне слово, “чим є душа в тілі, тим нехай будуть християни у світі”<ref>Лист до Діогнета, 6 / Funk, PA, І, с. 400; пор. св. Йоан Золотоустий. На Мт., гом. 46 (47), 2 / PG 58, 478 (про закваску в тісті).</ref>
 <references/>